She Made: discovery & recovery of Ukraine
Килимарство як мистецтво
Марія Флейчук
Глинянка Марія Флейчук — докторка економічних наук, професорка Львівського торговельно-економічного університету та Вищої школи підприємництва й адміністрування в Любліні і її мама Зеновія Шульга — мисткиня в галузі художнього текстилю, професорка Львівської національної академії мистецтв і голова секції художнього текстилю Львівської обласної організації Національної спілки художників України відроджують традиції глинянського килимарства.
Команда «Зена-Глиняни-Art-Студія» не лише дбайливо зберігає знання про старовинні колекції, а й дарує їм нове життя. Глинянські килими, створені майстринями, стали справжніми колекційними арт-об’єктами, які поєднують у собі глибокі традиції та сучасний мистецький підхід.
Проєкт She Made: discovery & recovery of Ukraine створений Marie Claire Business Україна та ООН Жінки в Україні за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
- Килимарство як мистецтво – чому Ви обрали саме цей бізнес?
Марія Флейчук: Усе почалося ще з мого дитинства. Я зростала серед килимів та гобеленів, які створювала моя мама. Зважаючи на те, що моя мама, Зеновія Шульга, є художницею у сфері текстилю, це мистецтво було невід’ємною частиною мого життя.
Хоч я сама не маю хисту до малювання і не вмію ткати, любов до всього, що пов’язане з мистецтвом, завжди жила в мені. Можливо, це рішення назрівало роками. За фахом я економістка, і хоча моя кар’єра переважно була пов’язана з викладацькою діяльністю, я завжди мріяла, що одного дня не лише викладатиму теорію, а й реалізую себе у бізнесі.
- Ми знаходимося в музеї — це також частина Вашої справи? І з чого почалася історія килимарства в Глинянах?
Зеновія Шульга: Перші килими в Глинянах були виткані в Ткацькому товаристві, заснованому греко-католицьким священиком Фелимоном Решетиловичем. Вони створювалися за проєктами ректора Львівської Політехніки — Едгара Ковача. У 1890 році ці килими представили на Всесвітній виставці в Парижі, де вони одразу здобули нагороди.
У 1894 році на знаменитій «Виставі Крайовій» у Львові, окрім килимів, були представлені жакардові міні-гобелени з Глинян, виткані з шовку за проєктами Яна Юрайди. Цей успіх сприяв популярності глинянського килимарства не лише в Україні, а й у світі, що забезпечило його стрімкий розвиток.
Високий мистецький рівень промислу підтримувала Ткацька школа, заснована спочатку при Ткацькому товаристві, а з 1894 року — у форматі державної Школи візерункового текстилю в Глинянах. Однак Перша світова війна зруйнувала промисел. У 1921 році його відродив Михайло Хамула. До 1939 року в Глинянах працювала велика кількість невеликих ткацьких підприємств, продукція яких мала світову славу.
У радянський період, після націоналізації приватних підприємств, було створено Глинянську фабрику художніх виробів «Перемога». Однак якість килимів значно погіршилася, що призвело до занепаду підприємства та втрати колишньої слави глинянських килимів. У 1990-х роках випуск килимів у Глинянах припинився.
У 1996 році я ініціювала проєкт «Відродимо глинянський килим». Завдяки залученню високопрофесійних художників з України та закордону нам вдалося модернізувати проєкти глинянських килимів, проте промислового виробництва все ще не було запроваджено.
Стараннями вихідця з Глинян пана Олега Гураля та за грантової підтримки ЄС було відремонтовано приміщення колишньої ткацької школи, де відкрили філію Комунального закладу Львівської обласної ради «Історико-краєзнавчий музей» — Відділ ткацтва і килимарства в Глинянах (директор — Ігор Тимець). Як наукова співробітниця, я разом із командою музею працювала над створенням постійної та змінних експозицій, що висвітлюють різні етапи розвитку глинянського килимарства.
Проте, хоч би якими ідеалістами ми були, без продажу килимів їх виробництво неможливе. Це художньо-промислова галузь. Саме тому у 2021 році моя донька, Марія Флейчук, заснувала комерційну фірму «Зена-Глиняни-Art-Студія», що займається виробництвом елітних гладкотканих килимів ручної роботи.
Як це звучить
«Ми зосереджуємося на створенні унікальних виробів для сегменту преміум-класу. Нашою метою є виготовлення кількох статусних килимів на місяць, щоб зберегти ексклюзивність та високу якість нашої продукції.» — Марія Флейчук
- Яким було ваше перше замовлення вже як комерційного підприємства?
Марія Флейчук: Ми кілька разів намагалися відродити глинянські килими через виставки, прагнули сформувати інтерес і попит. Однак, на жаль, виставки залишалися лише виставками, а комерційна діяльність не рухалася вперед.
Фактично, справжнім поштовхом для бізнесу стало звернення абсолютно випадкової людини, яка згодом стала нашим партнером і другом — польського мистецтвознавця Пшемислава Цепака з компанії «Splot». Одного дня я отримала телефонний дзвінок: «Я чув, що Ви займаєтеся виробництвом килимів. Давайте спробуємо ткати комерційні речі. При цьому необхідно створити фірму для офіційної діяльності на міжнародному рівні».
Ми з мамою подумали: «А чому б і ні?»
Так ми створили кілька перших килимів, і вони швидко знайшли своїх покупців. Потім ми зробили ще, і вони теж розійшлися. Почали з'являтися інші клієнти — спочатку з України й Польщі, а згодом і з інших країн.
На сьогодні більшість наших замовлень надходить все ж із Польщі, адже війна в Україні різко змінила пріоритети людей. Утім, дехто з українців зрозумів, що це чудова можливість інвестувати кошти у високе мистецтво. Адже з самого початку ми обрали нішу елітних мистецьких килимів.
Ми не маємо на меті і не прагнемо конкурувати з китайськими чи індійськими виробниками текстильної продукції, орієнтованої на масовий ринок. Натомість ми зосереджуємося на створенні унікальних виробів для сегменту преміум-класу. Нашою метою є виготовлення кількох статусних килимів на місяць, щоб зберегти ексклюзивність та високу якість нашої продукції.
- Чи зможемо ми побачити глинянські килими на найкращих світових аукціонах предметів мистецтва?
Марія Флейчук: Так! Наші килими, особливо створені за зразками відомих митців минулого, виготовляються в обмежених серіях — не більше 10 штук кожен. Кожен має свій сертифікат, що підтримує статус елітарності та робить їх привабливими для інвесторів, подібно до картин.
Ми вже маємо амбітні плани. Наприклад, наша перша тактична ціль — участь у виставці 2025 року, присвяченій 100-річчю Паризької виставки декоративного мистецтва (Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes — міжнародна виставка архітектури, декоративного мистецтва та промислового дизайну, що відбулася в Парижі 1925 року – примітка Редакції), де глинянські килими отримали міжнародне визнання. Ми відтворили кілька зразків, які отримали нагороди на тій виставці, і тепер хочемо представити їх знову.
Крім того, ми активно залучаємо сучасних митців, щоб вдихнути нове життя в традиційні глинянські килими. Адже сучасний інтер'єр вимагає іншого погляду на текстиль. Саме тому ми співпрацюємо з талановитими дизайнерами, а також працюємо над виходом на престижні аукціони високого мистецтва.
Попит на антикварні та сучасні килими демонструє, що цей напрям має величезний потенціал. Ми вже почали роботу з Міністерством закордонних справ України, яке допомагає експортерам виходити на міжнародні ринки. Наше завдання — показати українське професійне мистецтво світу.
До речі, ми виткали наш перший килим, спроєктований штучним інтелектом, на замовлення польського партнера — компанії «Splot». Цей виріб уже успішно продано, що ще раз доводить, що сучасні технології можуть гармонійно співіснувати з традиційним ремеслом.
«Килим — це «живопис ниткою». Це не просто предмет декору, а повноцінний витвір мистецтва.» — Зеновія Шульга
Зеновія Шульга: Килим — це «живопис ниткою». Це не просто предмет декору, а повноцінний витвір мистецтва. У радянські часи килими примітивізували, але зараз ми повертаємо їм статус мистецьких шедеврів.
У нашому музеї є унікальні зразки. Наприклад, килими у стилі ар-деко, що зараз набуває популярності в Європі. Серед них роботи Зоф’ї Стриєнської, зокрема «Ніч на Івана Купала» та «Свічка», створені у 1920-х роках XX століття. Ви бачите, як віночки зі свічками пливуть по воді?
Ця велика робота належить Стефанії Шабатурі, видатній художниці та громадській діячці, під керівництвом якої я навчалася в дитячій художній школі. Цікава деталь з її біографії: до 80-річчя з дня народження Лесі Українки Стефанія Шабатура виткала дві роботи саме тут, у Глинянах. На одній з них написано: «Або погибель, або перемога. Ці дві дороги перед нами стануть», а на іншій — «Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!». Це були її ранні роботи, за які вона була заарештована радянською владою та заслана до Сибіру в 1972 році, подібно до її політичних соратників ‒ Стуса, Чорновола, Гориня і Калинця. Ці роботи мають для нас величезну цінність.Наші виставки, які проходили у Львові, Києві та Польщі, зробили свою справу. Глинянський килим перетворився з утилітарного виробу на мистецький твір із високою змістовною та мистецькою цінністю. І це лише початок!
«Ми хочемо, щоб люди зрозуміли: їхнє культурне надбання може мати не лише історичну цінність, але й приносити реальний економічний результат для громади!» — Марія Флейчук
- Ви якимось чином захищаєте це історичне надбання? Оформлюєте патент?
Марія Флейчук: Ми дуже пишаємося тим, що завдяки зусиллям нашої команди та керівника глинянського музею ткацтва і килимарства пана Ігоря Тимця, глинянський візерунковий текстиль увійшов до списку нематеріальної спадщини України. Але це тільки початок! Наш наступний крок — подати заявку на реєстрацію глинянського текстилю як частини нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Ми впевнені, що з такою командою нам під силу досягти цієї мети!
Радує, що все більше глинянців починають цікавитися історією килимарства. Вони бачать, як успішно розвивається наша компанія, і ми надзвичайно тішимося, що зовсім скоро, можливо, з’являться конкуренти! Це тільки на користь — адже конкурентна боротьба завжди покращує якість і розширює переваги для споживачів. Ми хочемо, щоб люди зрозуміли: їхнє культурне надбання може мати не лише історичну цінність, але й приносити реальний економічний результат для громади.
Саме тому ми створили не лише підприємство, а й заснували Школу глинянського візерункового текстилю. Ми активно шукаємо молодих талановитих людей, які хочуть присвятити себе килимарству або просто навчитися ткати для душі. Можливо, вони стануть нашими конкурентами в майбутньому, але ми готові ділитися знаннями і надихати мистецтвом, щоб цей унікальний промисел жив і розвивався, зберігаючи свою неповторну художню цінність.
- Тобто, Ви рекомендуєте цей напрямок бізнесу іншим і готові навчати конкурентів, якщо вони будуть дбати про мистецьку цінність?
А які ще особливості цього бізнесу Ви могли б виділити?
Марія Флейчук: Звісно, для успіху необхідно залучати професійних митців! Історія показує, що коли радянська влада націоналізувала ці високопрофесійні підприємства, вона спростила процес і перетворила їх на звичайне ремесло, позбавлене мистецької цінності. Тому важливо не лише підтримувати високий рівень майстерності, а й демонструвати, які фінансові можливості можуть отримати професійні художники.
Крім того, надзвичайно важливо одночасно готувати нових професійних ткачів і розвивати ефективну маркетингову стратегію. Без сучасного маркетингу навіть найкращі вироби важко реалізувати. Очевидно, не потрібно намагатися конкурувати з азійськими, турецькими чи іранськими виробниками – це надзвичайно складно, оскільки у фокусі їх пріоритетних цілей масове виробництво килимових виробів, відносно низька собівартість продукції та цінові параметри й експансія на глобальні ринки. Проте я впевнена, що популяризація українського високомистецького текстилю і вихід на внутрішній та міжнародний ринки в сегменті елітних килимів з обмеженими партіями авторських килимів ‒ цілком здійсненне завдання.
Зважаючи на наш досвід, рік-два цілком достатньо для створення і перших ефективних кроків у розвитку цього бізнесу. Актуальні проблеми для нас, хоча й здаються банальними, все ж достатньо серйозні: для прикладу ‒ відсутність фахівців, які можуть виготовити професійний верстат для ручного ткацтва, дефіцит ткачів і поки що низька зацікавленість молоді цією професією.
Водночас, ми не забуваємо й про сучасні технології, працюючи над комп'ютеризацією та автоматизацією процесів для оптимізації виробництва і зниження собівартості продукції. Проте, незважаючи на це, наші клієнти найбільше цінують саме ручну працю. Кожен виріб неповторний, і навіть якщо килим — це тиражний твір, виготовлений у кількох примірниках, кожен з них все рівно буде унікальним і матиме свою хоча б незначну неповторну відмінність та ауру. Це і є серце нашої творчості!
Як це звучить
- Скільки коштує один килим лімітованої серії, який виготовлений ткалями «Зена-Глиняни-Аrt-Студія» ручним способом?
Марія Флейчук: Наші мистецькі роботи з основних серій коштують від 2-3 тисяч євро. Також є задумка створення більш демократичної колекції, орієнтованої на споживачів середнього цінового сегмента в сфері декоративно-прикладного мистецтва. Це можуть бути накидки на крісла або килимки для каміна, виготовлені з клаптиків шкіри. Я думаю, що обов'язково спробуємо освоїти й цей ринок. Проте, навіть ці вироби не будуть належати до продукції найнижчої цінової категорії.
Як це звучить
- Скільки потрібно часу на створення одного килима?
Зеновія Шульга: Такі складні роботи з дизайном творців минулого, як, наприклад, «Пава» Павла Ковжуна, ми ткали протягом місяця, і впродовж цього часу були задіяні три наші ткалі.
- З яких джерел Ви отримуєте найбільше замовлень? Де можна замовити килим?
Марія Флейчук: Найбільше замовлень ми отримуємо через особисті контакти, застосовуючи модель продажів B2C (від англ. Business-to-Consumer – це бізнес-модель, в якій компанія продає товари або послуги безпосередньо кінцевим споживачам, примітка Редакції). Часто відвідувачі наших виставок звертаються до нас із запитами та замовляють килими. Значний обсяг замовлень надходить також від нашого польського бізнес-партнера – фірми «Splot» – у цьому випадку працює модель B2B (від англ. Business-to-Business – це бізнес-модель, в якій компанія продає товари або послуги іншим компаніям, а не кінцевим споживачам або її кінцевими споживачами є представники бізнесу, а не фізичні особи, примітка Редакції).
Через соціальні мережі ми поки що недостатньо активно просуваємо наші вироби, що пов’язано з обмеженими обсягами виробництва. Наразі попит перевищує наші виробничі можливості. Проте ми активно працюємо над запуском сайту компанії, який буде виконувати роль віртуального шоуруму. Також починаємо поширювати інформацію про нашу фірму в популярних соціальних мережах, зокрема Instagram, Facebook та YouTube. Це дозволить нам краще відповідати вимогам сучасного ринку, де застосування інтернет-маркетингу є ключовим для тривалого успіху будь-якої компанії.
- Яким чином Ви промотуєте килими саме як арт-об’єкти, а не утилітарні предмети побуту?
Марія Флейчук: Ми просуваємо наші елітні гладкоткані килими ручної роботи через багаторівневий підхід. Основний акцент робимо на участі в міжнародних виставках і ярмарках, де презентуємо наші вироби як поєднання традиційного мистецтва та сучасного дизайну.
Ми співпрацюємо з дизайнерами інтер’єру та архітекторами, створюючи ексклюзивні колекції, які відповідають потребам преміум-сегмента. Паралельно, як я вже казала, почали розвивати соціальні мережі та цифровий маркетинг, демонструючи процес виробництва та унікальність наших килимів.
Публікуємо статті в спеціалізованих виданнях, які підкреслюють культурну та історичну цінність нашої продукції. Додатково організовуємо виставки, лекції та майстер-класи для залучення авдиторії, зацікавленої в автентичних та екологічних рішеннях для інтер’єру.
Такий підхід допомагає позиціонувати наші килими не лише як бізнес-продукт, але й як витвір мистецтва з багатою культурною спадщиною, що знаходить своє місце на сучасному глобальному ринку.
- Ваша команда допомагає жінкам з вразливих категорій отримувати економічну незалежність та роботу. Чи співпрацюєте Ви сьогодні з ВПО, жінками похилого віку або іншими організаціями?
Марія Флейчук: Безумовно. Виклики, пов'язані з війною, також призвели нас до філантропії, оскільки наші головні ткалі — це пенсіонерки: Ганна Латушинська, Текля Рибак, Марія Сокул. Крім того, серед наших соратників є дружина представника ЗСУ, який захищає Україну на передовій. Ми також паралельно працюємо з дітьми з вразливих категорій населення, зокрема з ВПО, багатодітних сімей, родин, що потрапили в складні соціально-економічні умови. Ми не лише проводимо з ними різного роду майстер-класи, а й організували театр однієї вулиці — «Сонечко». З цією метою самі часто створюємо костюми або театральні образи. У нас вже є багато вистав, які ми реалізуємо та демонструємо в місцевих громадах та навколишніх населених пунктах. Це колосальний досвід для дітей, які беруть участь як актори. Така соціальна активність приносить нам величезне моральне задоволення та відчуття єдності в громаді.
Взагалі, наш музей ткацтва та килимарства, окрім наукової діяльності, відіграє дуже важливу роль у житті громади. Музей є не лише культурним, але й інноваційним центром, осередком соціальної активності. Ми постійно проводимо різноманітні фестивалі, інтерактивні заходи та творчі зустрічі — і не лише для Глинянської територіальної громади. Загалом, плідна співпраця фірми «Зена-Глиняни-Аrt-Студія», Музею, Глинянської міської ради, церковних парафій, місцевої школи та активних представників громади, разом із наявністю в Глинянах багатої історико-культурної спадщини (три церкви, одна з яких XVII століття, римо-католицький костел, розташування міста на історичному Глинянському тракті, стоянка часів неоліту тощо), приваблює туристів з різних областей України та з-за кордону.
Ми активно залучаємо різні категорії учасників до комунікативних заходів, зокрема дітей та молодь. Завдяки цьому, ми вже сформували стабільну молодіжну аудиторію. Хоча наразі не можна точно прогнозувати, чи стане ця аудиторія нашими послідовниками в майбутньому, проте важливо зазначити, що вони виховуються в атмосфері, яка сприяє розвитку творчих та соціальних компетентностей. На мою думку це дуже цінно!
- Як змінився Ваш бізнес завдяки Благодійній організації «Національна мережа розвитку локальної філантропії» і які саме проєкти були профінансовані організацією ООН Жінки в Україні та WPHF за Вашою участю?
Марія Флейчук: По-перше, цей проєкт нас надихнув! Ми подали заявку саме на соціальну підтримку, тому акцентували увагу на тому, щоб основними працівниками стали люди з соціально вразливих верств населення. Окрім того, нашою великою гордістю є те, що незабаром вийде важливе дослідження про глинянське килимарство під назвою «Килимове шаленство м. Глиняни», авторкою якого є Зеновія Шульга. Дослідження отримало підтримку саме в рамках цього проєкту і є значною науково-популярною працею, що охоплює історію та розвиток глинянського килимарства у контексті переплетення епох. Насправді на сьогодні немає такого комплексного дослідження, присвяченого розвитку глинянського килимарства. Особливо вражає те, що в сучасних умовах рідко можна знайти фінансування на друк подібних книг, тому ми були надзвичайно вдячні, адже однією з основних цілей нашої заявки було саме видання цієї книги, і нас підтримали.
Ми безмежно вдячні усім цим неймовірним жінкам, які організували проєкт і брали в ньому участь. Завдяки цьому ми змогли познайомитися з великою кількістю представниць українського бізнесу, з багатьма з яких вже співпрацюємо. Цього літа ми провели масштабний пленер під назвою «Ремесла як форма стійкості», який став спільним проєктом Львівської національної академії мистецтв, Culture Hub Croatia, італійської Matera Hub, ГО «Центр суспільних інновацій» за підтримки фонду «Ізоляція», Trans Europe Halles, Malý Berlín та програми ZMINA. Пленер передбачав 21-денний курс підвищення кваліфікації в сфері візерункового текстилю та креативного підприємництва для внутрішньо переміщених мисткинь та митців, народних майстринь і ремісників. Важливо, що серед учасників у проєкті були й підприємниці.
Такі філантропічні ініціативи формують спільну нитку для розвитку соціально орієнтованого бізнесу в Україні. Ми підтримуємо зв'язок і надихаємося одна одною.
- Яка Ваша бізнес-мрія?
Марія Флейчук: По-перше, ми запрошуємо всіх на виставку «Ар-деко. Глинянський килим: 100 років по тому», яка відбудеться в липні 2025 року. Демонстрація цієї виставки розпочнеться у Підгорецькому замку Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького (директор Тарас Возняк). На виставці будуть представлені не лише килими, які здобули найвищі нагороди на Паризькій промисловій виставці 1925 року, але й відвідувачі зможуть ознайомитися із сучасним мистецтвом українських, польських, румунських та молдовських художників, що працюють в стилі ар-деко.
Моя короткострокова мрія — це розвиток Школи глинянського візерункового текстилю. Вірю, що це стане важливим етапом у збереженні та популяризації нашої унікальної культурної спадщини.
Моя мрія на довгострокову перспективу — щоб український, зокрема глинянський, килим знову завойовував ринки не лише Європи. Я прагну, щоб Україну сприймали не лише як країну, яка постраждала від війни, а й як країну з високою культурною спадщиною та успішною соціально-економічною моделлю. Я дуже мрію, що саме наш проєкт стане важливою цеглинкою у розвитку української культури та економіки й сприятиме розбудові нашої держави загалом.
Підтримуйте продукти і сервіси створені жінками в Україні. Стежте за новинами «Зена-Глиняни-Art-Студія»
Ідея та координація проєкту: команда ООН Жінки в Україні
Громадська організація, яка була залучена до відбору історій підприємництва: команда благодійної організації «Національна мережа розвитку локальної філантропії».
Генеральна Продюсерка Marie Claire Business та креатив проєкту: Юлія Броско. Head of Brand Marie Claire Ukraine: Катерина Фастовець. Адміністрування команди експедиції: Яніна Провотар. Фото: Надія Берська. Відео: Маргарита Омельчук. Інтерв'ю: Юлія Броско. Ретуш: Олена Чикильова. Монтаж: Віктор Ходосов. Web: Віталій Провотар. Водійка експедиції: Світлана Сапон.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.
Думка авторів статті може не співпадати з думкою Редакції. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.