She Made: discovery & recovery of Ukraine
Фермерське Екогосподарство «НАТС'ЕН'ГАРДЕН»
Ніна Смирнова
На півдні Київської області, на площі 25 гектарів, розташоване фермерське господарство «НАТС'ЕН'ГАРДЕН», де з турботою про природу вирощують органічний фундук і спаржу. Засновниця господарства Ніна Смирнова створила проєкт, який поєднує екологічну свідомість і новітні аграрні підходи.
Проєкт She Made: discovery & recovery of Ukraine створений Marie Claire Business Україна та ООН Жінки в Україні за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF — це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
Як це звучить
- Розкажіть, з чого почався Ваш бізнес. Які активи були задіяні для реалізації ідеї?
Ніна Смирнова: Я працювала в корпоративному секторі, займалася маркетингом, клієнтським сервісом і аналітикою, але мені захотілося «заземлитися». Тому, коли я дізналася про органічні теплиці, це мене дуже зацікавило.
Протягом трьох років я досліджувала різні агрокультури, садівництво та овочівництво, відвідувала конференції, майстер-класи, а також господарства, які запрошували до себе в гості. Так з’явився проєкт, у якому ми вирощуємо органічний фундук і спаржу.
Загалом проєкту зараз чотири роки, але від першої ідеї зануритися в агросектор до сьогоднішніх результатів минуло сім років.
Ми почали з пошуку землі для господарства. З активів у мене був попередній бізнес, продаж якого дав змогу придбати землю і розпочати цей проєкт. На першому етапі я зверталася до близьких друзів, тобто це були власні інвестиції. На другому етапі ми залучили партнерські кошти, а згодом почали використовувати грантові програми, державну підтримку та співпрацю в рамках кооперацій — як із нашими колегами, так і з представниками та представницями інших бізнесів. Це виявилося дуже ефективним підходом.
Як це звучить
«Наше господарство займає 25 гектарів, з яких 22 гектари відведені під фундук, а 1 гектар — під спаржу. Вся наша продукція сертифікована відповідно до органічних стандартів України та Європейського Союзу», — Ніна Смирнова, засновниця фермерського екогосподарства «НАТС'ЕН'ГАРДЕН»
- Яка культура з’явилася першою у вашому господарстві?
Ніна Смирнова: Основною культурою ми обрали фундук. У нас була невелика ділянка землі, приблизно один гектар, де ми планували створити розсадник фундука. Але, занурившись глибше в цей процес, зрозуміли: так швидко ми не запустимось, а хотілося ефективно використовувати землю. Тож ми провели певні дослідження і вже через рік після того, як висадили весь фундук, прийшли до спаржі.
Зараз наше господарство займає 25 гектарів, з яких 22 гектари відведені під фундук, а 1 гектар — під спаржу. Вся наша продукція сертифікована відповідно до органічних стандартів України та Європейського Союзу.
- Скільки сортів фундука вирощується на плантації? Чи є якісь відмінності між цими деревами?
Ніна Смирнова: Ми вирощуємо два основні сорти: Римський (європейський) та Еніс — американський десертний сорт. Загалом на нашому господарстві висаджено приблизно 12 000 дерев. Наразі ми займаємося відновленням саду, оскільки не всі саджанці добре пережили першу зиму і частина з них постраждала під час російського вторгнення і війни. Проте ми проводимо «ремонт» саду власними саджанцями.
У фундука на кожному дереві одночасно є чоловічі й жіночі бруньки. Щоб забезпечити жіночі бруньки пилком саме в той період, коли жіноча квітка відкрита, існують спеціальні сорти-запилювачі, які потрібно правильно підбирати для отримання гарного врожаю. Ми орієнтуємося на наші основні сорти й період їх цвітіння. Зараз, разом із фахівцями, ми досліджуємо можливості штучного запилення, коли пилок збирають в одному саду та переносять до іншого.
- А щодо аспарагуса, скільки ви його вирощуєте та реалізуєте? Які це сорти?
Ніна Смирнова: Ми вирощуємо приблизно 25 000 саджанців. Як і у випадку з фундуком, спаржа має свої особливості: є жіночі та чоловічі рослини. Те, що ми споживаємо, — це саме чоловічі рослини, тому ми висаджуємо лише чоловічі гібриди. В такому стані вона не може розмножуватися. Виробництво саджанців — це вже окремий процес, яким ми не займаємось.
Взагалі існують три види спаржі: біла, фіолетова та зелена. Також є різні сорти: вони можуть бути товстішими або тоншими і відрізняються за різними параметрами. Ми вирощуємо зелений аспарагус або спаржу, голландський гібрид Пріус середньоранній тонкий.
- Через який період після висаджування можна очікувати перші плоди?
Ніна Смирнова: Мінімальний тестовий урожай фундука ми зібрали минулого року, а трохи більший — цього року. Повне плодоношення саду очікується у 2026–2027 роках. Спаржа починає активно плодоносити на 2–3 рік, тому цього року ми зібрали перший повноцінний урожай.
Поки чекаємо на врожай фундука, оборотні кошти нам забезпечує наша друга культура — спаржа.
- Які нині обсяги врожаю, і скільки працівниць/працівників залучено у господарстві?
На постійній основі в нашому господарстві працюють 4 людини. Деякі процеси ми передаємо на аутсорсинг, зокрема агроконсультації, агросупровід, бухгалтерські та юридичні послуги. До сезонної роботи щороку залучаємо 3–4 працівників та працівниць.
«У 2022 році врожай спаржі становив приблизно 300 кілограмів, а в 2024 році ми вже зібрали та реалізували 2,7 тонни.
У 2023 році врожай фундука становив приблизно 1 тонну, у 2024 році — трохи більше 3 тонн, а наступного року ми очікуємо отримати 40 тонн горіхів.»
Як це звучить
- Скільки коштують фундук і спаржа? Як ви їх реалізуєте та де їх можна придбати?
Ніна Смирнова: Ціна з року в рік може змінюватися залежно від ринкових умов та сезонності. У 2024 році спаржа коштувала приблизно 450 гривень за кілограм, очищений фундук — 550 гривень за кілограм, а смажений фундук — 600 гривень за кілограм.
Фундук ми почали реалізовувати лише минулого року. Основними покупцями стали підприємства, які використовують його у своїй продукції, а також ми продавали фундук через соціальні мережі, ресторани, невеликі крамнички та ринки.
Щодо спаржі, у наступному році плануємо працювати за всіма каналами збуту: напряму з переробними підприємствами без посередників, із мережами магазинів та HoReCa (HoReCa – це абревіатура, що походить від перших літер слів Hotel, Restaurant, Cafe/Catering - примітка Редакції).
«Еко-підхід для нас — це не нашкодити, зберегти та відновити, застосовуючи екологічний підхід до землі, людей і навколишнього середовища.»
- Ви є екогосподарством. Які цінності ви закладаєте та впроваджуєте в такий підхід?
Ніна Смирнова: Так, ми впроваджуємо органічний спосіб господарювання, використовуючи деякі біодинамічні практики, тобто застосовуємо препарати, виготовлені з рослинної та тваринної сировини, а також мінералів. Усі агрономічні операції узгоджуємо з місячними та сонячними циклами.
Щодо еко-підходу – для нас це не нашкодити, зберегти та відновити завдяки екологічному підходу до землі, людей і навколишнього середовища. Ми бачимо позитивний вплив відновлення біорізноманіття на наших полях: зайців, лисиць, косуль, рідкісних жуків-рогачів. І ми спостерігаємо, як ця екосистема саморегулюється, крутиться навколо нас. Боротися з комахами нам допомагають великі зграї птахів, які почали прилітати і оселятися поруч.
«Для забезпечення потреб господарства ми використовуємо сонячні панелі, енергію сонця та вітру. Таким чином, рухаючи панель за сонцем протягом дня, ми збільшуємо виробіток електроенергії в середньому на 30%.»
Для забезпечення потреб господарства ми використовуємо сонячні панелі, енергію сонця та вітру. Спочатку ми встановили їх за рекомендованим нахилом і розташуванням до сонця, але це показало низьку ефективність, оскільки сонце рухається різними траєкторіями взимку та влітку. Тому наш чудовий спеціаліст, інженер Валентин Смирнов, який постійно впроваджує нові технології, вирішив зробити одну панель поворотною, а іншу експериментально розташувати на понтонах на поверхні штучного озера. Таким чином, рухаючи панель за сонцем протягом дня, ми збільшуємо виробіток електроенергії в середньому на 30%.
«Гранти допомагають нам отримати прибуток трохи раніше, вкласти ці кошти, заплатити більше податків, залучити більше людей до роботи. Тобто в цілому ці гроші ми повертаємо в економіку, не затримуємо їх.»
- За підтримки ООН Жінки в Україні та WPHF Ви отримали грант від громадської спілки «Бізнес Мережа Сільських Жінок». Як ця програма допомогла Вашому проєкту?
Ніна Смирнова: Саме ця програма була реалізована Бізнес Мережею Сільських Жінок, і це був уже мій другий досвід співпраці з ними. Частина техніки, яка у нас є, була придбана за співфінансуванням з ними. Цього року ми отримали грант від ООН Жінки в Україні та фонду WPHF на купівлю холодильної камери, яка дозволила нам спочатку повністю технологічно підготувати спаржу, охолодити її перед реалізацією та подовжити строк її зберігання. Зараз ми також використовуємо камеру для зберігання фундука. Крім техніки і самого гранту, є не менш важливий аспект, ніж кошти — це юридична, бухгалтерська та консультаційна підтримка. Це дуже корисний інструмент, за що я їм дуже вдячна.
Ми відчуваємо великий брак оборотних коштів, тому за будь-якої можливості залучаємо гранти. Наш бізнес, наше господарство мають великі перспективи, але ми розуміємо, що ще рік нам буде важко.
«Вирощування багаторічних культур — це тривалий бізнес з довгим терміном окупності. І так, він ризиковий. Я почала його планувати на початку карантину. Потім почалося повномасштабне вторгнення. Тобто у спокійних умовах ми ще не вели бізнес.»
- Чи є сезонні особливості у веденні вашого бізнесу?
Ніна Смирнова: Взагалі, робота на господарстві ніколи не закінчується, але є пікові навантаження в сезон.
Спаржа починається з середини квітня і триває до початку червня. Це дуже важкий сезон робіт — з п’ятої ранку до вечора. Є процес збору, який не можна проводити при високих температурах, тому ми закінчуємо його до десятої ранку, а за необхідності продовжуємо ввечері.
В цьому році ми зіткнулися з літом з аномально високими температурами, а також було два випадки поворотних заморозків, другий з яких дуже негативно вплинув на багато господарств. Ми також частково постраждали: у нас є ділянка, де повністю вимерзли горішки. Це був найбільш небезпечний період для фундука — коли зав’язувалися суцвіття.
Від цього ми не застраховані, однак це не є щорічним явищем, і на це можна впливати технологічно, адаптуючи догляд.
- Чи можете Ви розповісти ще про виклики, з якими зіткнулися?
Ніна Смирнова: В агросекторі завжди є ризики, виклики та складнощі. Війна триває, а дерева вже починають плодоносити. Тому скажу, що це дуже затратний процес, основні витрати припадають на період закладання саду та перші роки. А далі — хочеться вірити, що найбільш важкий етап вже позаду.
Перший рік, коли ми зібрали зовсім невеликий врожай, був у квітні 2022 року, коли російські окупанти ще відходили з Київської області. Про працівників та працівниць тоді не могло бути й мови, тому я збирала спаржу власноруч разом з дітьми. Це була дуже важка праця.
- Чи шукаєте ви працівниць/працівників на місцевому рівні? Як складаються відносини з громадою?
Ніна Смирнова: Нам дуже пощастило з громадою! Там працюють чудові, щирі та відкриті люди. Звичайно, ми залучаємо і працівниць, і працівників з нашої громади, але основною проблемою є те, що ми не можемо надати роботу на цілий рік.
«Тому нашою метою є будівництво невеликого переробного заводу. Таким чином, з одного боку, ми закриємо питання з працівниками – нам важливо дати роботу жителям нашої громади, щоб вони не їхали на заробітки в далекі регіони, а залишалися зі своїми сім'ями на своїх місцях. З іншого боку, нам хочеться запропонувати більш інтелектуальну роботу, яка не буде надмірно виснажувати фізично. Є процеси, які ми намагаємося механізувати, щоб зменшити навантаження.»
Спаржа — культура, що потребує значної кількості важкої ручної праці. Тому навесні ми плануємо придбати лінію для миття та обрізки спаржі, яка дозволить полегшити процес, зменшивши обсяги ручної праці та зосередившись на контролі роботи техніки.
Ми працюємо з громадами, підтримуємо різні заходи, в тому числі дитячі ярмарки. Коли ми брали участь в освітньо-грантовій програмі «Початок» від Дія.Бізнес, увійшли до десятки фіналістів, і 10% від отриманих грантових коштів передали громаді на облаштування дитячих майданчиків, оскільки на той час у нас збільшилася кількість дітей ВПО. Але мушу відзначити, що дівчата з нашої громади дуже активно самі шукають кошти, проєкти та працюють над покращенням громади.
- Ми знаємо, що ви розпочали ще одну благодійну ініціативу. Чи могли б ви поділитися деталями?
Ніна Смирнова: Ми передаємо корисні подарунки, нашу продукцію військовим, які довго знаходяться без ротації у стресових умовах. Це не з нашого боку була ініціатива, а з їхнього, і виявилося, що захисницям і захисникам досить цікаво перезавантажитись, подумати про щось інше, адже спаржу до цього ніхто не їв, не знав, як її готувати і що з нею робити. Нам надсилали фото із бліндажів, де в залізних мисках гарно викладені спаржа і томат, посипані сиром. І, нехай на пару годин, але ми допомогли їм переключитись. Нам всім зараз важко, але завдяки військовим дівчатам і хлопцям ми взагалі можемо працювати.
Також ми організовували посилки волонтеркам та дружинам військових, які не менше потребують уваги, адже вони підтримують своїх чоловіків на фронті, і треба подумати, хто може підтримати їх. Тому ми й надалі продовжуємо передавати, донатити, і всі прагнемо нашої перемоги!
- За даними Української горіхової асоціації, членом якої є ваше господарство, площі промислових горіхових полів зростають приблизно на 10% щороку. Чи думали Ви вже про масштабування? Куди б далі хотіли рухатись?
Ніна Смирнова: З цього року — так, я бачу і потребу, і можливість розширення. Ми на господарстві відпрацювали дуже багато технологій і підходів. Тобто бачення, як вирощувати, у нас вже є, і я стала думати про розширення площі під насадження. І навіть думаю, що буду робити це окремим інвестиційним проєктом разом з партнерами, оскільки бізнес, як фундук, — довготривалий, з великим терміном окупності. Але саме тому він є дуже привабливим для інвесторів.
Також ми хочемо розширювати нашу команду, оскільки потужності виробництва збільшуються, і співробітники, співробітниці нам будуть потрібні на постійній основі.
- Чи відчувається конкуренція в цьому бізнесі?
Ніна Смирнова: Ні. Наприклад, в Грузії — 70 000 гектарів фундука, а в Україні — 7 000 гектарів. Нам ще дуже далеко до того, щоб починати конкурувати. Споживачі та переробні підприємства починають тестувати український фундук, попит тільки зростає, і це при тому, що перші промислові сади фундука тільки починають вступати в плодоношення. Ми ще дуже далекі від того, щоб замістити імпорт. Попит зростає через культуру споживання і надання переваги рослинним продуктам.
Навпаки, спільнота — це, напевно, одне з тих надбань, які я отримала в агросекторі. Це неймовірно класні, перспективні, круті люди з дуже широкими поглядами та стратегічним мисленням. Ми щиро і легко спілкуємося, тому про конкуренцію мова навіть не йде.
«Найважливіше, що ми здобули — ми перший органічний промисловий сад, закладений на ведмежому горісі.»
- Які технологічні досягнення ви вже маєте у своєму господарстві?
Ніна Смирнова: Найважливіше, що ми здобули — ми перший органічний промисловий сад, закладений на ведмежому горісі. Тобто, у зв'язку з тим, що води та опадів стає менше, нам потрібно більше дбати про рослину. Коріння фундука розташоване на глибині до метра, а інший вид дерева, ведмежий горіх, має інший тип кореневої системи, яка йде глибоко в землю, і таким чином може добувати більше води не тільки з верхнього шару ґрунту. Це нове для України, і цим новим досвідом ми вже ділимося з іншими підприємицями та підприємцями. Я дуже цим пишаюся!
Як це звучить
- Яка глобальна мета Вашого бізнесу?
Ніна Смирнова: Цей бізнес задумувався як ефективний, якісний і прибутковий, який можна побудувати на наших чудових землях. Наш сад здається мені саме таким бізнесом, від якого я хочу отримати ефективну економічну віддачу. Мені хочеться випередити бізнес-план хоча б на два роки.
Наступна мета — мені хотілося б, щоб наші горіхи та спаржа були представлені у великих мережах як органічна продукція, щоб доступ до цієї продукції був значно простішим для кінцевого споживача. Ми отримуємо дуже багато гарних відгуків, тому хочемо, щоб більше людей могли скуштувати наші продукти.
До нас звертаються виробники не тільки з України, а й із північної Європи. Для експортної діяльності ми повинні забезпечити стабільність партій, а для цього маємо об'єднуватися з іншими виробниками України, чим ми зараз і займаємося. В майбутньому, через кілька років, ми вже будемо готові стартувати в цьому напрямку — це моя третя мета.
- Що Ви порадите жінкам, які зараз тільки в роздумах, чи розпочинати їм підприємницьку діяльність?
Підтримуйте продукти і сервіси створені жінками в Україні. Стежте за новинами «НАТС'ЕН'ГАРДЕН»
Ідея та координація проєкту: команда ООН Жінки в Україні
Громадська організація, яка була залучена до відбору історій підприємництва: команда благодійної організації «Бізнес Мережа Сільських Жінок».
Генеральна Продюсерка Marie Claire Business та креатив проєкту: Юлія Броско. Head of Brand Marie Claire Ukraine: Катерина Фастовець. Адміністрування команди експедиції: Яніна Провотар. Фото: Надія Берська. Відео: Маргарита Омельчук. Інтерв'ю: Юлія Броско. Ретуш: Олена Чикильова. Монтаж: Віктор Ходосов. Web: Віталій Провотар. Водійка експедиції: Світлана Сапон.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.
Думка авторів статті може не співпадати з думкою Редакції. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.