She Made: discovery & recovery of Ukraine
Ординарні вина з малинової столиці України
Алла Щербина
Алла Щербина — майстриня крафтового виноробства ординарних вин з Чигиринщини, яка пройшла шлях від висадки перших саджанців малини в 2012 році до визнання та отримання двох золотих медалей за вина 2023 і 2024 років. Кожен реліз продукту — це результат багаторічної праці, досвіду та пристрасті до натурального виноробства.
Проєкт She Made: discovery & recovery of Ukraine створений Marie Claire Business Україна та ООН Жінки в Україні за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
«Лебедин — це малинова столиця, там люди замість картоплі вирощують малину.» — Алла Щербина, засновниця СФГ «Колекція фруктових вин.»
- Розкажіть, будь ласка, з чого почався Ваш бізнес? Чи мали Ви якісь активи на старті діяльності?
Алла Щербина: Історія, напевно, і банальна, і небанальна. Наші прадіди мали виноградники. Мій прадідусь робив вино і мав винний погріб. Було дуже цікаво, як на території центральної України, були і баштан (ділянка поля у степу не біля дому - примітка Редакції), і виноградники. На жаль, коли прийшла радянська влада, все було знищено.
У 2010 році ми з чоловіком отримали подарунок на одруження від батьків — земельну ділянку, дачу. З того моменту ми почали шукати себе. Нам хотілося займатися чимось цікавим і прибутковим водночас. Що ми тільки не пробували: і квасолю, і огірки висаджували. І якось вирішили поїхати до родичів у Лебедин. А Лебедин — це малинова столиця, там люди замість картоплі вирощують малину.
Сестра запропонувала дати саджанці малини, щоб ми спробували, чи зацікавить це нас. У 2012 році ми посадили малину, і нам це сподобалося. Спочатку це була невелика плантація. Ми вчилися її вирощувати, обробляти й згодом віддали ґрунт на аналіз, оскільки нас зацікавив більш професійний підхід. Щоб зробити умови вирощування малини більш ефективними, ми провели крапельне зрошення і почали думати про реалізацію.
У нас виходив гарний урожай, і ми бачили, що можемо отримати хороший прибуток, тому вирішили збільшити плантацію. Завдяки цьому ми надавали сезонну роботу місцевому населенню — від ранньої весни до пізньої осені. Одного року видалося дощове літо, і наш урожай дуже швидко псувався, тобто не міг дійти до кінцевого споживача. Ми збирали малину, а вона буквально на очах втрачала свій «товарний вигляд». Тоді у нас з’явилася ідея зробити вино. Ми спробували, і воно здалося нам настільки незвичайним та унікальним, що вирішили запропонувати його місцевій рестораторці. Їй сподобалося, але для продажу була необхідна легалізація.
Рестораторка порадила нам з’їздити до Інституту садівництва і городництва НАН України в Києві, де професор зазначив, що наше вино — це дуже гарний зразок.
Пізніше ми познайомилися з технологом, який розповів, що малинове вино було дуже популярним у трипільській культурі. Це пов’язано з тим, що малина швидко псувалася, швидко зброджувалася, і на ній легко заводилися дріжджі. Тому малинове вино стало чи не одним із перших вин на території центральної України. Ми почали розвивати цю тему.
- Чому для своєї діяльності, свого проєкту Ви обрали саме Чигирин?
Алла Щербина: Тут дуже історичні місця. Я родом із Черкас, але в Чигирині ніколи не була до одруження. Коли вперше піднялася на Богданову гору (на цій горі Богдан Хмельницький розбив військо польського короля — примітка Редакції), це було для мене ніби екскурс в історію. Я й досі кажу чоловікові: «Закрий очі. Уявляєш, там виїжджають козаки на конях, а там — варять куліш». Тут відчуваєш цю атмосферу, це місце неймовірно сильне. Ніби поринаєш у давнину. По суті, ми ходимо там, де колись ходив Богдан Хмельницький.
- Чи пив Богдан Хмельницький малинове вино? (Сміється)
Алла Щербина: (Сміється) Я думаю, нам було б цікаво це дізнатися. Гадаю, що якесь вино він пив. У нас, на території центральної України, плодово-ягідне виноробство було добре розвинене. Я дізнавалася, що існували невеличкі винокурні й гуральні. Люди робили напої для себе й здавали їх до шинків. Тож, у ті часи й за тих умов, це, мабуть, мало місце. Було вишневе вино, наливки, різні напої. Можливо, було й малинове!
«Першу золоту медаль Wine Spirit Awards ми отримали за малинове вино врожаю 2023 року. А у 2024 році вирішили познайомити світ із нашим смородиновим вином і також отримали визнання.»
- Ваші вина вже отримали нагороди. Чи могли б Ви розповісти про це детальніше?
Алла Щербина: Першу золоту медаль Wine Spirit Awards ми отримали за малинове вино врожаю 2023 року. А у 2024 році вирішили познайомити світ із нашим смородиновим вином і також отримали визнання. Воно здається нам дуже цікавим, і ми отримали багато схвальних відгуків щодо нього. Першу дегустацію смородинового вина проводили з професійною дегустаторкою Тетяною Кордою на Різдво у 2023 році. Вона раніше працювала на відомому українському винному заводі та допомогла нам організувати цю дегустацію, що стало для нас неймовірно цікавим досвідом. Ми самі відкрили своє вино по-новому, знайшли в ньому стільки нових смаків. Після цього вирішили, що наша малина — це чудово, але смородинове вино також заслуговує на визнання.
- А з яких ще плодів та ягід Ви робите вино? І в яких обсягах?
Алла Щербина: Ми тестуємо багато смаків.
«Якщо взяти загальну кількість сировини: малини, смородини, вишні, яблук та винограду, які ми переробляємо, то це приблизно 2 тонни на рік. Звичайно, таку кількість самостійно ми не можемо забезпечити, тому, наприклад, основна частина сировини для смородинового вина — це наша смородина, а іншу частину ми закуповуємо у місцевого населення або підприємців, щоб підтримати місцевих фермерів.»
Із такої загальної кількості сировини ми відправляємо на витримку приблизно до 2 тонн уже готової продукції на рік.
- Ви підбираєте якісь спеціальні сорти?
Алла Щербина: Зараз наш бренд носить назву СФГ «Колекція фруктових вин», а коли спочатку ми міркували над назвою, був варіант «Колекція домашніх вин», тому що все ж таки ми більше до крафту і домашнього вина. Наше вино виробляється з домашніх сортів винограду, які ще називають технічними, але вони дуже різні. Колись ми намагалися дослідити назву одного з сортів, який висадили більше 50 років тому на моїй батьківщині. Хтось називає його «тисячник», хтось «тисяча і одна ніч», але досі не знайшли його справжню назву. І одного сорту у своєму вині ми не дотримуємось, робимо сепаж.
- Розкажіть, чи буває Ваше вино на виставках та ярмарках? Що для Вас є важливим у комунікації з клієнтами?
Алла Щербина: Ми дуже часто беремо участь у різноманітних ярмарках центральною частиною України. Наш друг возив вино на ярмарок, що проводився в ботанічному саду ім. Гришка, де варив глінтвейни з купажу малинового і вишневого вин.
Взагалі для нас дуже важливо отримувати зворотний зв’язок від клієнтів після продажу вина. Іноді нам пишуть: «Ваше вино поїхало до Туреччини» або «Це такий чудовий подарунок, ми відправили вино до Польщі», або «Ви такі молодці! Ваше вино так гарно смакує». Це нас дуже надихає. Так ми розуміємо, що робимо не тільки цікаве для себе, а й важливе для людей.
Ми вже зараз себе так позиціонуємо і сподіваємося, що наше вино стане справжньою візитівкою Чигиринщини. Ми співпрацюємо з місцевим кафе і точно знаємо, що туди приїжджають люди з різних куточків країни, куштують наше вино, потім купують його як подарунки. І так наше вино роз’їжджається всією Україною.
- Де ще сьогодні можна знайти Ваш продукт? Де Ви продаєте своє вино?
Алла Щербина: Якщо казати про реалізацію нашого вина, ми не хочемо говорити про мас-маркет, це більше про «зелені садиби», продажі онлайн та через маленькі магазинчики. Тобто ми прагнемо більшої камерності та крафтовості. Це ще й тому, що наше вино натуральне. І, якщо дослідити цю тему, то ми згадаємо, що вино зберігають у погребах. Тому на полиці в супермаркеті, на жаль, воно не зможе бути в тому вигляді, в якому є, адже ми надаємо перевагу некріпленому живому вину.
Одна пляшка вина коштує 250 гривень.
«Говорячи про виноградне вино, ми кажемо про витримку, а з малиновим вином — про ординарність, адже у річного вина це буде пік його смаку.»
- Чи плодово-ягідні вина легші в стабілізації, ніж виноградні? Чи дотримуєтесь Ви певної рецептури або використовуєте сучасні технології, адже виноробство — це іноді непередбачувана історія?
Алла Щербина: Будь-який врожай малини або іншої ягоди на момент дозрівання, поки дійде до вина, наповнюється тими умовами, які нас оточують: кількість дощів навесні, влітку — кількість сонячних днів і також дощів. Важливо, як дозрівали ягоди. На різних територіях цей процес відбувається по-різному. Вони насичені фенолами і сухою часткою. Різні сорти ягід мають свій аромат, букет. У нас була змога дослідити сорти малини «Київська рання» та «Рубін», які дають запах, аромат — той, який нам подобається і який властивий на сьогоднішній день нашому вину. І ми намагаємося цього дотримуватися. Взагалі, на етапі створення і вдосконалення кожного вина мають бути технічні умови, відповідно до яких створюється це вино.
Вино живе своїм життям, тому що це жива компонента, яка під впливом зовнішніх умов набуває своїх унікальних смаків і ароматів.
З року в рік вино може змінюватися, тому, говорячи про виноградне вино, ми кажемо про витримку, а з малиновим вином — про ординарність, адже у річного вина це буде пік його смаку, аромату, насиченості, а потім воно трансформується.
Ми маємо вже трансформоване малинове вино, яке набуло коньячного кольору, смаків шовковиці, вишні і того ж коньяку. Тобто через певний період часу ви ніколи не скажете, що це було смородинове або малинове вино. Тому пік фруктових вин — один рік.
«Нашою маленькою мрією був гілкоріз. Так вийшло, що маленькими кроками, маленькими мріями ми створюємо свій великий проєкт.»
- Чи маєте Ви плани розвитку?
Алла Щербина: Наразі ми є мікровиноробством, оскільки виробляємо до 10 декалітрів вина. Тобто, якщо ми фактично обробляємо 2 тонни сировини, а можемо – до 10 тонн, як це передбачено законодавством, то нам потрібно «підрости» до такого об'єму, збільшити цех первинної витримки вина і загалом масштабувати наше виробництво та збільшувати асортимент. Ми позиціонуємо себе як фермерське господарство: вже маємо певний досвід як сільськогосподарські виробники і самі можемо вирощувати сировину. Саме тому будуємо нове приміщення – цех первинної переробки.
Ми не хочемо зупинятись тільки на вині, а також плануємо переробку фруктів та овочів.
Перед нами зараз дуже велика варіативність того, що ми можемо виробляти: і цукати, і чаї, і пастилу. Майбутній цех первинної переробки – це наша перспектива масштабування.
Нашою маленькою мрією був гілкоріз. Так вийшло, що маленькими кроками, маленькими мріями ми створюємо свій великий проєкт.
Як це звучить
- Ми радіємо, що ця мрія вже збулася і Ви отримали щепоріз! Ми побачили, що Ви допомагаєте й сусідам різати гілки. Поділіться, чому це було так важливо?
Алла Щербина: Якщо подивитися на території, де ми живемо, на жаль, бачимо тенденцію, що з хуторів та сіл люди виїжджають до більш населених пунктів і міст. Відповідно, тут, у селах, звільняються території, де можна щось вирощувати: або зернові культури, або фрукти, або овочі. Але ці ділянки заростають чагарником. І, коли ми подивились на обсяг робіт із розчистки територій, ми зрозуміли, що землю потрібно звільняти від дерев. Завдяки програмі підтримки ООН Жінки в Україні, WPHF та Бізнес Мережі Сільських Жінок ми отримали цю техніку. І під наші задачі ми обрали щепоріз саме українського виробника! Завдяки йому ми організовуємо території для обробки землі, які будуть придатні в майбутньому для висадки дерев та садів.
Завдяки щепорізу зараз ми можемо частину товстішого гілля залишати на дрова для забезпечення паливними матеріалами себе і батьків, а частину – залишати перегнивати. Якщо бачимо, що сусідам похилого віку потрібно допомогти, ми це робимо! Це ж гарна економія на паливі для всіх. Тонше гілля ми використовуємо для мульчування малини, смородини та фруктових дерев. Це важливо, адже отримана щепа дозволила цього бездощового літа у нашому регіоні зберігати вологу кущам і деревам та забезпечити урожай.
- Ви допомагаєте місцевій громаді через розчищення територій. А як ще Ваш бізнес впливає на розвиток локальної громади?
Алла Щербина: Ми побачили, що зараз люди або вирізають свої насадження, або роблять заготовки на зиму з овочів, ягід чи фруктів не тому, що хочуть цим ласувати потім, а тому, що не знають, що робити з плодами, які висять на кущах і деревах.
«Мешканці, маючи низький рівень доходу, думають, як себе забезпечити. Тому ми в громаді оголошуємо, що нам потрібна, наприклад, малина, і ми готові її купити. Таким чином місцеве населення не має потреби знищувати свої насадження і має заробіток. Так ми намагаємось підтримувати тих, хто проживає в нашій громаді.»
«У всіх важливих питаннях має бути посада омбудсмена. Було б добре, якби існувала посада радника або радниці з розвитку малого бізнесу, щоб кожна підприємиця-початківець мала змогу звернутися, порадитися і отримати реальну, дієву та конкретну допомогу.»
- За Вашими спостереженнями, які ще потреби має громада?
Алла Щербина: Найгостріше — це допомога на старті малому бізнесу, щоб він з малого переростав у середній і зростав далі. Адже це і забезпечення робочих місць, і прибутку, і відсутність відтоку населення з сіл. А зараз люди виїжджають, громада втрачає населення.
На сьогоднішній день я бачу достатньо багато жінок-підприємниць, але й достатньо багато тих, хто ще не готовий легалізуватися. Щоб почати працювати офіційно, потрібно зробити перший крок, а він завжди найважчий, тому що дуже багато страхів, стереотипів, незнання та дуже динамічна зміна законодавства. Я вважаю, що нам потрібно більш активно об’єднуватися в кола підтримки і активно шукати допомоги.
І, на мій погляд, допомога повинна бути як освітньою, так і організаційною, і грошовою. Я дуже вдячна і ООН Жінки в Україні, WPHF та іншим фондам, які надають такі можливості. Я маю дуже багато знайомих, які займаються крафтовим виробництвом, бізнесом, і хочу їм та іншим виробникам донести свою думку: не треба боятися співпрацювати з різними організаціями! Треба брати участь у навчаннях, форумах для саморозвитку і руху вперед!
І в цілому, у всіх важливих питаннях має бути посада омбудсмена. Було б добре, якби існувала посада радника або радниці з розвитку малого бізнесу, щоб кожна підприємиця-початківець мала змогу звернутися, порадитися і отримати реальну, дієву та конкретну допомогу.
- А яка Ваша бізнес-мрія?
Алла Щербина: Мабуть, є одна велика мрія — тут, на місці цього подвір’я, відкрити кафе. Чигиринщина — туристичний край. Ми віримо в перемогу, друкуємо запчастини на перемогу (родина Алли Щербини за власною ініціативою друкує запчастини на 3D-принтері за запитом військових — примітка Редакції), донатимо на перемогу, працюємо на перемогу і віримо, що до нас будуть приїжджати туристи. У нас є місце, де зупинитися. І є можливість створити виноробню, яку б відвідували туристи, друзі, знайомі, містяни. Тобто відроджувати культуру крафтового виробництва та споживання вина!
Підтримуйте продукти і сервіси створені жінками в Україні. Стежте за новинами СФГ «Колекція фруктових вин»
Ідея та координація проєкту: команда ООН Жінки в Україні
Громадська організація, яка була залучена до відбору історій підприємництва: команда громадської спілки «Бізнес Мережа Сільських Жінок».
Генеральна Продюсерка Marie Claire Business та креатив проєкту: Юлія Броско. Head of Brand Marie Claire Ukraine: Катерина Фастовець. Адміністрування команди експедиції: Яніна Провотар. Фото: Надія Берська. Відео: Маргарита Омельчук. Інтерв'ю: Юлія Броско. Ретуш: Олена Чикильова. Монтаж: Віктор Ходосов. Web: Віталій Провотар. Водійка експедиції: Світлана Сапон.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) – це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.
Думка авторів статті може не співпадати з думкою Редакції. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.